Арам Ілліч Хачатурян
Арам Ілліч Хачатурян (24 травня (6 червня) 1903, Тбілісі — 1 травня 1978, Москва) — композитор, диригент, педагог, музично-суспільний діяч, народний артист СРСР (1954), Герой Соціалістичної Праці (1973), академік АН Вірменської РСР (1963).
Був четвертим сином у родині бідного ремісника. В 1921 разом із групою вірменської молоді А. Хачатурян виїхав у Москву і поступив на підготовчі курси в Московського університету, потім став студентом факультету фізики й математики. Через рік 19-літній Хачатурян поступив у Гнесинське музичне училище.
Саме в ті роки Хачатурян уперше в житті потрапив на симфонічний концерт і був вражений музикою Л. ван Бетховена і Рахманінова. «Танок для скрипки і фортепіано» став першою роботою композитора. «Як і всі скрипалі, я пишаюся тим, що перша серйозна робота А. Хачатуряна, його „танець“, був написаний для скрипки. Композитор відчуває скрипку, як дійсний майстер — віртуоз», — сказав Давид Ойстрах про Хачатуряна.
В 1929 Хачатурян поступив у симфонічний клас Московської консерваторії, яку блискуче закінчив у 1934 і поступив в аспірантуру. Ще до студентських років відносяться такі його твори, як пісня-поема для скрипки з фортепіано (1929), токата для фортепіано (1932), тріо для фортепіано, скрипки й кларнета (1932). Далі Хачатурян написав 1-ю симфонію (1934), концерти з оркестром для фортепіано (1936) і для скрипки (1940). Під час Другої світової війни працював на всесоюзному радіо, писав патріотичні пісні й марші.
В 1939 Хачатурян написав перший вірменський балет «Щастя». Але недоліки лібрето балету змусили переписати більшу частину музики, і в такий спосіб «народилася» «Ґаяне». Прем'єра балету відбулася у важкі роки Другої світової війни, узимку (3 грудня 1942). В 1943 за цей балет Хачатурян одержав сталінську премію першого ступеня — одну з найвищих нагород того часу в сфері культури. Через дуже короткий час після прем'єри цей балет завоював всесвітню славу. Балет «Спартак» став найбільшою роботою Хачатуряна після війни. Партитура балету була завершена в 1954, а в грудні 1956 відбулася прем'єра. Відтоді цей балет став «частим гостем» на кращих сценах світу.
Одночасно Хачатурян працював у театрі й кіно: «Маскарад», «Зангезур», "Пепо", «Володимир Ілліч Ленін», «Російська проблема», «Секретна Місія», «у них є Батьківщина», «адмірал Ушаков», «Джордано Бруно», «Отелло», «Сталінградська битва» та інщих. З 1950 Хачатурян виступав як диригент, гастролював з авторськими концертами в багатьох містах СРСР і за кордоном.
З 1950 викладав композицію в Московській консерваторії і в інституті ім. Гнесіних (з 1951 — професор). Серед його учнів — А. Я. Ешпай і М. Л. Тарівердіев. З 1957 А. І. Хачатурян займав пост секретаря Спілки композиторів СРСР.
Твори:
Балети:
Щастя (Счастье) — Балет у трьох частинах з епілогом, 1939
Ґаяне (Гаянэ) — Балет у чотирьох частинах з епілогом, 1942, редакція 1952, 1957
Спартак — Балет у чотирьох частинах з епілогом, 1954, прем'єра: Ленінград 1956
Для симфонічного оркестру:
3 симфонії (1934, 1944, 1947)
Танцювальна сюїта1933
Два танці — 1935
Ода пам'яті В. І. Леніна — 1949
Сталінградська битва — 1949
Урочиста поема — 1952
Вітальна увертюра (Приветственная увертюра) — до відкриття XXI з'їзду КПРС, 1958
Сюїти:
Сюїта з балету «Щастя» № 1 — 1939
Сюїта з балету «Щастя» Nr.2 — 1939
Сюїта з балету «Гаяне» № 1 — 1943
Сюїта з балету «Гаяне» № 2 — 1943
Сюїта з балету «Гаяне» № 3 — 1943
Сюїта з музики до спектаклю «Маскарад» — 1943
Сюїта з музики до фільму «Сталінградська битва» — 1949
Сюїта з музики до спектаклю «Валенсіанська вдова» — 1953
Сюїта з балету «Спартак» № 1 — 1955-57
Сюїта з балету «Спартак» № 2 — 1955-57
Сюїта з балету «Спартак» № 3 — 1955-57
Сюїта з музики до спектаклю «Лермонтов» — 1953
Сюїта з балету «Спартак» № 4 — 1967
Для духових оркестрів:
Марш для духового оркестру № 1 — 1929
Марш для духового оркестру № 2 — до десятиліття Вірменської РСР, 1930
Обробка вірменських народних пісень — для духового оркестра, 1933
Обробка узбецьких народних пісень — для духового оркестра, 1933
Героям Вітчизняної війни — марш для духового оркестра, 1942
Марш Московської Червонопрапорної міліції — 1973
Для інструментів соло з оркестром:
Концерт для фортепіано з оркестром — 1936
Концерт для скрипки з оркестром — 1940
Концерт для віолончелі з оркестром — 1946
Рапсодія для віолончелі з оркестром — 1961/62
Рапсодія для скрипки з оркестром — 1963
Рапсодія для фортепіано з оркестром — 1967
Вокально—інструментальні твори:
Поема про Сталіна (1938)
Три арії (Поема, Легенда, Дифірамб), для високих голосів і оркестру (1946)
Ода радості для солістів з оркестром (1956)
Балада про Батьківщину, для солістів з оркестром (1961)
Камерно-інструментальні твори:
Танок B-Dur op.1 — для скрипки і фортепіано, 1926
Пісня-поема (на честь ашугів) - для скрипки і фортепіано, 1929
Allegretto — для скрипки і фортепіано, 1929
Струнний квартет (1931)
Тріо для кларнету, скрипки і фортепіано (1932)
Сюїта — для альта і фортепіано, 1929-32
Танок — для балалайки і домри, 1929-32
Подвійна фуга — для струнного квартету, 1932
Скрипкова соната — 1932
Для інструментів соло:
Для фортепіано:
Поема (1925)
Поема (1926)
Вальс-етюд (1926)
Andantino (1926)
Варіації на тему Сольвейґ (1928)
7 речетативів і фуг (1928, 1966)
Хореографічний ваьлс (1944)
Три п'єси (Ostinato, Романс, Фантастичний вальс) (1945)
Альбом для дітей № 1 (1947)
Вальс-маскарад (1952)
Сонатіна (1959)
Соната (1961)
Альбом для дітей № 2 (1965)
та інші твори
Для струнних інструментів:
Соната-фантазія C-Dur — для віолончелі соло, 1974
Соната — для скрипки соло, 1975
Соната — для альта соло, 1976