Модест Петрович Мусоргський
Модест Петрович Мусоргський (21 березня 1839 — 28 березня 1881) — один з найвидатніших російських композиторів, один із членів «Могутньої купки». Творчість М.Мусоргського є яскраво національно-вираженою, що відбилося в гармонічних та мелодичних особливостях його музики, зверненні до російського фольклору та національних сюжетів. У своїх найвідоміших операх — «Борис Годунов» та «Хованщина», композиторові вдалося показати невідомі раніше в історії музики обрії за глибиною розкриття образу простого народу, драматизму народно-масових сцен та гостроти конфлікту народу і влади.Модест Петрович Мусоргський народився 21 березня 1839 року в маєтку свого батька, небагатого поміщика, у селі Карево Торопецкого повіту (нині Куньїнского району) на Псковщині, помер 28 березня 1881 року в Петербурзі), російський композитор, учасник «Могутньої купки». Дитячі роки провів у маєтку батьків; з шести років Мусоргський почав займатися музикою під керівництвом матері. В автобіографії Мусоргський писав:« … ознайомлення з духом народного життя було головним імпульсом музичних імпровізацій до початку ознайомлення ще із самими елементарними правилами гри на фортепіано.
В 1849 поступив у Петропавловську школу в Петербурзі, в 1852-56 учився в Школі гвардійських підпрапорщиків. Одночасно брав уроки музики в піаніста А. А. Герке. В 1852 був виданий перший твір Мусоргського — полька для фортепіано «Підпрапорщик». В 1856-57 він познайомився з А. С. Даргомижським, В. В. Стасовим і М. А. Балакірєвим, які вплинули на його загальний і музичний розвиток. Під керівництвом Балакірєва Мусоргський почав серйозно займатися композицією; вирішивши присвятити себе музиці, в 1858 пішов з військової служби. Наприкінці 50 — початку 60-х рр. Мусоргський написав ряд романсів й інструментальних творів, у яких уже виявилися своєрідні риси його творчої індивідуальності. В 1863-66 працював над оперою «Саламбо» (за однойменним романом Г. Флобера, не кінчена), що відрізняється драматизмом народно-масових сцен. До середини 60-х рр. складається світогляд Мусоргського як художника-реаліста, близького ідеям революційних демократів.вертаючись до актуальної, соціально загостреної тематики народного життя, він створив пісні й романси на слова Н. А. Некрасова, Т. Г. Шевченко, А. Н. Островського й на власні тексти («Калістрат», «Колискова Єремушки», «Спи, засни, селянський син», «Сирітка», «Семінарист» й ін.), у яких виявилися його дарунок побутописця, уміння створювати яскраво характерні людські образи. Багатством і соковитістю звукових фарб вирізняється симфонічна картина «Ніч на Лисій горі» (1867), створена за мотивами народних казок і легенд. Сміливим експериментом стала незакінчена опера Мусоргського «Одруження» (на незмінений текст комедії Н. В. Гоголя, 1868), вокальні партії якої засновані на безпосереднім відтворенні інтонацій живої розмовної мови.
Всі ці роботи підготували Мусоргського до створення одного з найбільших його творінь — опери «Борис Годунов» (за трагедією А. С. Пушкіна). Перша редакція опери (1869) не була прийнята до постановки дирекцією імператорських театрів. Після переробки «Борис Годунов» був поставлений у петербурзькому Маріїнськім театрі (1874), але з великими скороченнями.
В 70-х рр. Мусоргський працював над грандіозною за задумом «народною музичною драмою» з епохи стрілецьких бунтів кінця 17 століття «Хованщина» (лібрето Мусоргського, почато в 1872), ідея якої була йому підказана В. В. Стасовим, і комічною оперою «Сорочинський ярмарок» (по повісті Гоголя, 1874-80). Одночасно створив вокальні цикли «Без сонця» (1874), «Пісні й танці смерті» (1875-77), сюїту для фортепіано «Картинки з виставки» (1874) і ін.
В останні роки життя Мусоргський переживав важку депресію, викликану невизнанням його творчості, самітністю, побутовими й матеріальними утрудненнями. Помер він у бідності в Ніколаєвському солдатському госпіталі. Незакінчена композитором «Хованщина» була завершена після його смерті Римским-Корсаковим, над «Сорочинським ярмарком» працювали А. К. Лядов, Ц. А. Кюї та інші. В 1896 Римським-Корсаковим була зроблена нова редакція «Бориса Годунова». У радянський час Д. Д. Шостаковичем заново відредаговані й оркестровані «Борис Годунов» й «Хованщина» (1959). Самостійний варіант завершення «Сорочинського ярмарку» належить В. Я. Шебаліну (1930).
Великий гуманіст, демократ і правдолюбець, Мусоргський прагнув діяльно служити своєю творчістю народові. З величезною силою відбив він гострі соціальні конфлікти, створив могутні, сповнені драматизму образи повсталого народу, що бореться за свої права. Разом з тим Мусоргський був чуйним психологом, знавцем людської душі. У музичних драмах «Борис Годунов» й «Хованщина» надзвичайно динамічні, барвисті масові народні сцени поєднуються з розмаїтістю індивідуальних характеристик, психологічною глибиною й складністю окремих образів. У сюжетах з вітчизняного минулого Мусоргський шукав відповіді на животрепетні питання сучасності. «Минуле в сьогоденні — от моє завдання», — писав він Ста сову, працюючи над «Хованщиною». Як геніальний драматург виявив себе Мусоргський й у творах малої форми. Деякі з його пісень являють собою подобу невеликих драматичних сценок, у центрі яких — живий і закінчений людський образ. Вслухуючись в інтонації розмовної мови й у мелодії російської народної пісні, Мусоргський створив глибоко оригінальну, виразну музичну мову, що вирізняється гострою реалістичною характерністю, тонкістю й різноманіттям психологічних відтінків. Творчість його дуже вплинуло на багатьох композиторів: С. С. Прокоф'єва, Д. Д. Шостаковича, Л. Яначека, К. Дебюссі й ін.
Твори:
Опери:
«Саламбо» (по роману Г. Флобера, 1863—1866, не закінчена)
«Одруження» («Женитьба») (на текст комедії Н. В. Гоголя, 1-ї дії, 1868; закінчена й оркестрована М. М. Іпполітовим-Івановим, пост. 1931, Радіотеатр, Москва)
«Борис Годунов» (за трагедією А. С. Пушкіна, 1869; 2-я ред. 1872, пост. 1874, Маріїнський т-р, Петербург; у ред. Н. А. Римського-Корсакова, пост. в 1896 Об-вом муз. зборів, Великий зал Петерб. консерваторії; у ред. Д. Д. Шостаковича, 1959, Ленінгр. т-р опери й балету)
«Хованщина» (лібр. М., 1872-80, закінчена по авторських матеріалах й оркестрована Римським-Корсаковим, 1883, пост. 1886, силами Муз.-драм. гуртка аматорів, зал Кононова, Петербург; у ред. Шостаковича, екранізована в 1959, пост. 1960, Ленінградського театру опери й балету)
«Сорочинський ярмарок» (по повісті Гоголя, 1874-80, закінчена Ц. А. Кюї, 1916, пост. 1917, Театр муз. драми, Петроград; у ред. В. Я. Шебаліна, 1931, Малий оперний т-р, Ленінград; у ред. П. А. Ламма й Шебаліна, 1932, Муз. т-р ім. В. И. Немировича-Данченко, Москва, також 1952, Філія Великого театру, Москва)
Твори для оркестру:
скерцо сі-бемоль мажор (1858)
Alla marcia notturna (1861)
Симфонія ре-мажор мажор: Andante, Scherzo, and Finale (1861—1862)
«Иванова ночь на лысой горе» (1867)
Симфонічне інтермеццо в класичному дусі (1867)
«Торжественный марш: Взятие Карса» (1880)
Твори для фортепіано: Polka (1852)
Souvenir d'Enfance (1857)
Scherzo до-дієз мінор (1858)
«Impromptu passionn?» (1859)
«Kinderscherz»
Оригінальна версія(1859)
Редакція(1860)
Соната до мажор для фортепіанного дуету: Allegro and Scherzo (1860)
Intermezzo in modo classico (1861)
«Из воспоминаний детства» (1865):
«Няня и я»
«Первое наказание: Няня запирает меня в темную комнату» «Дума» R?verie (на тему Логінова) (1865)
«La Capricieuse» (на тему Гайдна) (1865)
«Швея» (1871)
«Картинки с выставки» (1874)
«На южном берегу Крыма» (Гурзуф) (1880)
«Близ южного берега Крыма» (1880)
«M?ditation: feuillet d'album» (1880)
«Une Larme» (1880)
«Quasi Fantasia: Au Village» (?1880)
Твори для хору:
«Марш Шамиля» (для солістів, хору та оркестру) (1859)
«Поражение Сеннахериба» (Байрон) (для хору та оркестру)
Оригінальна версія(1867)
Revised version (1874)
«Іісус Навін» (Alto/Bass/Chorus/фортепіано) (1874-77)
3 вокалізи (Жіночий хор на 3 партії) (1880)
5 російських народних пісень (Чоловічий хор, 4 партії) (1880)
Романси:
«Где ты, звёздочка?» (Греков)
Оригінальна версія(1857)
Редакція для оркестру (1858)
«Отчего, скажи, душа-девица» (Анонім) (1858)
Du meines Herzens Sehnsucht (Анонім) (1858)
«Весёлый час» (Кольцов)
Оригінальна версія(1858)
Редакція(1859)
«Листья шумели уныло» (Плєщєєв) (1859)
«Что вам слова любви?» (Аммосов) (1860)
«Много есть у меня теремов и садов» (Кольцов) (1863)
«Песнь старца» (Гете: An die T?ren will ich schleichen) (1863)
«Царь Саул» (1863)
«Но если-бы с тобою я встретиться могла» (Курочкін) (1863)
«Дуют ветры, ветры буйные» (Кольцов) (1864),
«Ночь» (Пушкін)
Оригінальна версія(1864)
Редакція(1868)
«Калистрат» (Некрасов)
Оригінальна версія(1864)
Редакція(1864)
«Молитва» (Лермонтов) (1865)
«Отверженная» (Holz-Miller) (1865)
«Колыбельная песня» (Островський) (1865)
«Малютка» (Плєщєєв) (1866)
«Желание» (Гейне: Ich wollt' meine Schmerzen erg?ssen) (1866)
«Из слёз моих выросло много» (Гейне: (1866)
«Светик Савишна» Savishna (Мусоргський) (1866)
«Ах, ты, пьяная тетеря» (Мусоргський) (1866)
«Семинарист» Мусоргський) (1866)
«Гопак» (Шевченко/Мей)
Оригінальна версія(1866)
Оркестрова редакція (1868)
«Днепр» (Шевченко/Мей)
Оригінальна версія(1866) (lost)
Редакція(1879)
«Еврейская песня» (Мей) (1867)
«Стрекотунья-белобока» (Пушкін) (1867)
«По грибы» (Мей) (1867) «Пирушка» (Кольцов) (1867)
«Озорник» (Мусоргський) (1867)
«Козёл (Светская сказочка)» ' (Мусоргський) (1867)
«Классик» (Мусоргський) (1867)
«По над Доном сад цветёт» (Кольцов) {1867}
«Сиротка» (Мусоргський) (1868)
«Колыбельная Ерёмушки» (Некрасов) (1868)
«Детская песенка» (Мей) (1868)
«Детская» (Мусоргський):
«С няней» (1868)
«В углу» (1870)
«Жук» (1870)
«С куклой» (1870)
«На сон грядущий» (1870)
«Поехал на палочке» (1872)
«Кот Матрос» (1872)
«Раёк» (Мусоргський) (1870)
«Вечерняя песенка» (Плєщєєв) (1871)
«Без солнца» (Голеніщев-Кутузов) (1874):
«В четырех стенах»
«Меня в толпе ты не узнала»
«Окончен праздный шумный день»
«Скучай»
«Элегия»
«Над рекой»
«Забытый» Forgotten (Голеніщев-Кутузов) (1874)
«Злая смерть (надгробное письмо)» Evil Death (The Epitaph) (Мусоргський) (1874)
«Крапивная Гора» The Mound of Nettles (Мусоргський) (1874)
«Песни и пляски смерти» (Голеніщев-Кутузов) (1875):
«Колыбельная»
«Серенада»
«Трепак»
«Полководец» (1877)
«Непонятная» (Мусоргський) (1875)
«Не божиим громом горе ударило» (А.К.Толстой) (1877)
«Горними тихо летела душа небесами» (А.К.Толстой) (1877)
«Спесь» (А.К.Толстой) (1877)
«Ой, честь ли то молодцу лён прясти» (А.К.Толстой) (1877)
«Рассевается, расступается» (А.К.Толстой) (1877)
«Видение» (Голеніщев-Кутузов) (1877)
«Странник» (Плєщєєв) (1878)
«Песня Мефистофеля в погребке Ауэрбаха (Песня о блохе)» (Гете/Струговщиков) (1879)
Транскрипції та аранжування:
«Ogni sabato avreti il lume acceso (Canto Popolare Toscano)» (Gordigiani) (Duet: MezzSop/Bar/для фортепіано) (1864)
Транскрипції (Глінки, Бетховена, Балакірєва, Берліоза та ін.) (для фортепіано: 2, 4, або 8 руки)
«Сорочинський ярмарок»
Сцена на Лисій горі
Гопак
Загублені роботи:
Соната мі-бемоль мажор: Scherzo and Finale (для фортепіано) (1858)
Соната фа-дієз мінор (для фортепіано) (1858)
Preludio in modo classico (для фортепіано) (1860)
Menuet Monstre (для фортепіано) (1861)
Соната ре-мажор: Scherzo (для фортепіано) (1862)
«Буря на Черном море» (для фортепіано) (1879)