Глінка Михайло Іванович
Олійник Юрій Іванович
Надіслав: Олійник Юрій (1 вересня 2009р.)
Мультимедійний проект "Культурний шар" :: Музика
Анотація

Для широкого кола користувачів

Мультимедійні дидактичні матеріали до курсу "Історія всесвітньої музики"

План
Біографія Михайла Глінки
         Характеристика творчості
         Фонограми музичних творів
Біографія Михайла Глінки
Глинка.jpg

Михайло Іванович Глінка народився 1 червня 1804 року в селі Новоспаському, в маєтку своїх батьків, розташованому в ста верстах від Смоленська й у двадцяти верстах від невеликого міста Єльні.
Дитинство композитора проходило в маєтку батька, відставного капітана Івана Миколайовича Глінки. У 1817 році батьки привозять Михайла до Санкт-Петербургу і поміщають у Шляхетний пансіон при Головному педагогічному інституті (у 1819 році перейменовано у Шляхетний пансіон при Санкт-Петербурзькому університеті), де його гувернером був поет, декабрист В. К. Кюхельбекер. У Петербурзі Глінка бере уроки у провідних музикантів, у тому числі в ірландського піаніста і композитора Джона Філда. У пансіоні Глінка знайомиться з О. С. Пушкіним, який приходив туди до своєму молодшому братові Льву, однокласника Михайла.
У 1830 подорожував до Італії, познайомився з багатьма музикантами, у тому числі з Белліні і Доніцетті. У 1833—1834 жив у Берліні, де займався гармонією і контрапунктом із З. Деном. Після повернення в Росію, Глінка взявся до роботи над першою своєю оперою «Життя за царя» (прем'єра в Петербурзі, 27 листопада 1836). Був призначений капельмейстером Придворної співочої капели (на цій посаді залишався близько двох років).
1836 року відбулася прем'єра першої опери Глінки — «Іван Сусанін», що за наполяганням державних міністрів була поставлена під назвою «Життя за царя». Ця опера вважається першою російською оперою. Прем'єра другої опери, «Руслан і Людмила» за поемою Пушкіна, відбулася в 1842 не дуже вдало, хоча згодом саме ця опера була визнана найбільшим досягненням композитора.
Михайло Глінка неодноразово бував у Чернігові та Ічні, Ніжині, Григорівці, Монастирищах. А в Качанівці у маєтку Тарновських у 1838 році працював над оперою «Руслан і Людмила», уривки з якої вперше виконав хор мецената Григорія Тарновського. Його іменем названа вулиця у Чернігові та альтанка у Качанівці.
На сороковому році життя Глінка відправився в тривалу подорож Іспанією та Францією. Перебуваючи у Мадриді й Севільї, записав кілька народних мелодій, які пізніше використав у своїх творах (симфонічні увертюри «Ніч у Мадриді» і «Арагонська хота»); в Парижі познайомився і зблизився з Берліозом. Потім Глінка повернувся на якийсь час у Росію; останні роки його життя пройшли в невпинних мандрівках. Крім двох опер, Глінка склав багато романсів, ряд п'єс для фортепіано і для оркестру (у тому числі Камаринську і Вальс-фантазію), кілька камерно-інструментальних ансамблів. Помер Глінка в Берліні 3 (15) лютого 1857.
Його тіло перевезли в Петербург і поховали на цвинтарі Александро-Невської лаври.

 

Біографія 

Михайло Іванович Глінка.pdf

 

 

Характеристика творчості
Систематичне навчання музиці Михайла почалося досить пізно й було  таки же, що й навчання загальноосвітнім дисциплінам. Першою вчителькою Глінки була запрошена з Петербурга гувернантка Варвара Федорівна Кламер. Перший досвід Глінки створення музики відноситься до 1822 року — часу закінчення пансіону. Це були варіації для арфи або фортепіано на тему модної в той час опери австрійського композитора Вейгля «Швейцарське сімейство». Із цього моменту, продовжуючи вдосконалюватися в грі на фортепіано, Глінка усе більше уваги приділяє композиції й незабаром уже пише надзвичайно багато, пробуючи свої сили в самих різних жанрах. Довгий час він залишається незадоволеним своєю роботою. Але ж саме в цей період були написані добре відомі сьогодні романси й пісні «Не тревож меня без нужды» на слова Е. А. Баратинського, «Не пой, красавица, при мне» на слова О. С. Пушкіна, «Ночь осенняя, ночь любезная» на слова О. Я. Римського-Корсакова й інші. Однак головне — не творчі перемоги молодого композитора, як би високо вони не цінувалися. Глінка «з постійною й глибокою напругою» шукає себе в музиці й одночасно на практиці осягає таємниці композиторської майстерності. Він пише ряд романсів і пісень, вигострюючи вокальність мелодики, але одночасно наполегливо шукає шляхи виходу за рамки форм і жанрів побутової музики. Уже в 1823 році він працює над струнним септетом, адажіо й рондо для оркестру й над двома оркестровими увертюрами.
Фонограми музичних творів
назва виконавець
1. Увертюра до опери "Руслан і Людмила" Державний академічний симфонічний оркестр СРСР, диригент Є. Свєтланов
2. Опера "Руслан і Людмила" акт 4, Арабський танець Державний академічний симфонічний оркестр СРСР, диригент Є. Свєтланов
3. Опера "Русла і Людмила" акт 2, Краковяк (фрагмент) Державний академічний симфонічний оркестр СРСР, диригент Є. Свєтланов
4. Опера "Іван Сусанін" Хор "Слався" (епілог) (фрагмент) Симфонічний оркестр і хор Великого театру СРСР, диригент Марк Ермлер
5. "Арагонська хота" (фрагмент) Державний академічний симфонічний оркестр СРСР, диригент Є. Свєтланов