Шарль Каміль Сен-Санс
Шарль Каміль Сен-Санс (фр. Charles Camille Saint-Sa?ns; 9 жовтня 1835, Париж — 16 грудня 1921, Алжир) — французький композитор, органіст і піаніст, музичний критик і суспільний діяч. Член Інституту Франції (1881), почесний доктор Кембриджського університету (1893), почесний член Петербурзького відділення Російського музичного суспільства (1909)
З 1848 навчався в Паризькій консерваторії у Ф. Бенуа (орган), Ф. Галеві (композиція). Працював органістом у соборах Парижа (1853-77), викладав гру на фортепіано в школі Л. Нідермейера (1861-65, серед його учнів — Г. Форі, А. Мессаже). Один з із Національного музичного товариства (1871). Багато гастролював як піаніст і диригент, виконуючи переважно власні твори, зокрема у 1875 та 1887 роках — в Російській імперії.
К.Сен-Санс — автор творів різних музичних жанрів, зокрема 13 опер, 3-х симфоній, ораторій, численних камерних ансамблів. Також Сен-Санс залишив значну музикознавчу спадщину. Серед значних робіт — «Гармонія й мелодія» (1885), «Портрети й спогади» (1899). За редакцією Сен-Санса опубліковане Повне зібрання творів Ф. Рамо, ряд опер К. В. Глюка й ін.
К. Сен-Санс увійшов в історію насамперед як композитор, піаніст, педагог, диригент. Однак подібними гранями далеко не вичерпується талант цієї воістину універсально обдарованої особистості. Сен-санс був також автором книг по філософії, літературі, живопису, театру, складав вірші й п'єси, писав критичні есе й малював карикатури. Він був обраний членом Французького астрономічного товариства, тому що його пізнання у фізиці, астрономії, археології й історії не поступалися ерудиції інших учених. У своїх полемічних статтях композитор виступав проти обмеженості творчих інтересів, догматизму, ратував за всебічне вивчення художніх смаків широкої публіки. "Смак публіки", - підкреслював композитор, - "гарний або простій - байдуже, - безмежно дорогоцінний путівник для художника. Будь він генієм або талантом, дотримуючись цих смаку, він зможе створити гарні твори".
Каміль Сен-Санс народився в сім'ї, що була пов'язана з мистецтвом (батько писав вірші, матір була художницею). Яскраве музичне дарування композитора виявилося у настільки ранньому дитинстві, що склало йому славу "другого Моцарта". Із трьох років майбутній композитор уже навчався грі на фортепіано, в 5 - початків складати музику, а з десяти виступав як концертуючий піаніст. В 1848 р.Сен-Санс вступив до Паризької консерваторії, яку закінчив через 3 роки спочатку по класу органа, потім по класу композиції. До моменту закінчення консерваторії Сен-Санс був уже зрілим музикантом, автором багатьох творів, у т.ч. Першої симфонії, що одержала високу оцінку М. Берліоза й Ш. Гуно. З 1853 по 1877 рр.Сен-Санс працював у різних соборах Парижа. Його мистецтво органної імпровізації дуже швидко здобуло визнання в Європі.
Людина невтомної енергії, Сен-Санс, однак, не обмежується лише грою на органі й творінням музики. Він виступає як піаніст і диригент, редагує й видає твори старих майстрів, пише теоретичні праці, стає одним із засновників і педагогів Національного музичного товариства. В 70-х рр. одне за одним з'являються твори, що піднесено сприймаються сучасниками. Серед них - симфонічні поеми "Прядка Омфалы" і "Танець смерті", опери "Жовта принцеса", "Срібний дзвіночок" і "Самсон і Далила" - одна з вершин творчості композитора.
Залишивши роботу в соборах, Сен-Санс цілком цілковито присвячує себе композиції. При цьому він багато подорожує по усьому світу. Прославлений музикант був обраний членом Інституту Франції (1881), почесним доктором Кембриджського університету (1893), почесним членом Петербурзького відділення РМО (1909). Мистецтво Сен-Санса завжди знаходило теплий прийом в Росії, яку композитор неодноразово відвідував. Він був дружній з А. Г. Рубінштейном і Ц. Кюі, жваво цікавився музикою М. Глінки, П. Чайковського, композиторів-"Могутньої купки". Саме Сен-Санс привіз із Росії у Францію клавір "Бориса Годунова" М. Мусоргского.
До кінця своїх днів Сен-Санс жив повнокровним творчим життям: писав, не знаючи втоми, концертував і подорожував, записувався на платівки. Останні концерти 85-річний музикант дав у серпні 1921 р. незадовго до смерті. Протягом усього творчого шляху композитор особливо плідно працював в інструментальних жанрах, відводячи перше місце віртуозним концертним творам. Широку популярність набували такі твори Сен-Санса, як Інтродукція й рондо капрічіозо для скрипки з оркестром і Третій скрипковий концерт (присвячені відомому скрипалю П. Сарасате), Концерт для віолончелі. Ці й інші твори (Симфонія з органом, програмні симфонічні поеми, 5 фортепіанних концертів) висунули Сен-Санса до групи найбільших французьких композиторів. Він створив 12 опер, з яких найбільшу популярність отримала "Самсон і Даліла", написана на біблійний сюжет. Уперше вона була виконана у Веймарі під управлінням Ф. Ліста (1877). Музика опери зачаровує широтою мелодійного подиху, віртуозністю музичної характеристики центрального образу - Даліли. За словами Н. М. Римського-Корсакова, цей твір є являється "ідеалом оперної форми".
Мистецтву Сен-Санса притаманні образи світлої лірики і шляхетної патетики, а також настрої радості. Інтелект, логіка нерідко у його музиці переважає над емоціями. Композитор широко використовує у своїх творах інтонації фольклорних і побутових жанрів. Пісенно-декламаційний мелос, рухлива ритміка, добірність і різноманітність розмаїття фактури, ясність оркестрового колориту, синтез класичних і поемно-романтичних принципів, основ формоутворення - усі всі ці риси знайшли відображення в кращих творах Сен-Санса, що вписав одну з яскравих сторінок в історію світової музичної культури.