В сучасному світі забезпечення рівних можливостей дітей розглядається в контексті досту-

пу до основних благ та послуг, необхідних для розвитку дитини, її соціалізації на набуття

конкурентоздатності в майбутньому. Традиційно доступність послуг соціальної сфери для

дитини визначається не лише економічною спроможністю сім’ї, але й принципами та рівнем

організації державних інститутів, відповідальних за надання послуг. В країнах перехідного

типу, до яких належить Україна, надання базових послуг для дітей забезпечується на без-

оплатній основі, проте проблема нерівних можливостей переходить в іншу площину та за-

лишається актуальною.

Дослідження нерівних можливостей дітей в Україні складається з трьох взаємопов’язаних

елементів: 1) економічна спроможність сімей, які виховують дітей; 2) доступність послуг

основних галузей соціальної сфери (охорона здоров’я та освіта) для всіх категорій дітей; 3)

можливість включення до системи соціального захисту та можливість отримання якісної і

дієвої підтримки від держави для соціально вразливих категорій.