Біографія композитора маловідома і спирається переважно на кілька проміжних джерел і гіпотези. Вважається, що він був учнем Йоганна Окегема. До 1479 співав у Міланському придворному хорі. Потім він співав і керував церковними хорами в Римі, Камбре, Модені, Феррарі і Мілані, після завоювання Міланського герцогства Францією служив при дворі короля Людовіка XII
При житті Жоскен Депре втішався славою, він був першим композитором, чиї твори були надруковані прижиттєво. Помер 27 серпня 1521 р. в провінції Ено, в районі сучасного кордону з Бельгією, переказавши своє майно колегії Notre Dame в містечку Cond-sur-l'Escaut.

Творчим доробком Жоскена Депре є майже виключно вокальна музика. Його спадщина включає основні жанри духовної музики того часу - 18 мес[1], близько 100 мотетів, псалмів і гімнів, 52 світські п'єси на французькі й 3 на італійські тексти. Духовні твори Жоскена Депре спиралися на cantus firmus з хоралів або світської музики. Французькі пісні (шансони) різноманітні і за формою і за тематикою. Незважаючи на рясне використання техніки імітацій, композиції Жоскена Депре ясні і прозорі.

Жоскен Депре вважається найвидатнішим композитором кінця XV - початку XVI століть. Був званий principes omnes (князем усіх)[2]. Мартін Лютер писав про Жоскена Депре: "Інші композиторі роблять з нотами те, що вийде, Жоскен робив те, що хотів". Теоретики Г. Глареан і Дж. Царліно описували його стиль як такий, що найкраще передає досконалість. На честь Жоскена Депре названий кратер на Меркурії.