МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Херсонський державний університет
|
|
ЗАТВЕРДЖУЮ
Перший проректор,
________________професор О. Мішуков
“_______”_____________2006 р. |
ЕТИКА. ЕСТЕТИКА
факультет культури та мистецтв
Кафедра української художньої культури
спеціальності 6.010100 Образотворче мистецтво. Спеціалізації: художня культура, декоративне мистецтво, 6.010100 ПМСО. Музика. Спеціалізація: художня культура, інструментально-виконавська майстерність, 6.010100 ПМСО. Хореографія. Спеціалізація: художня культура, народно-сценічна та сучасна хореографія, 6.010100 ПМСО. Музика. Спеціалізація: художня культура, вокально-хорове мистецтво, 6.040100 Психологія. Спеціалізація: практична психологія, художня культура, режисура молодіжних театрів
Курс 4, 5
Форма навчання денна, заочна, екстернатна
Херсон – 2006
Програма розроблена:
Чабан Наталя Іванівна – кандидат педагогічних наук, доцент.
Схвалено навчально-методичною комісією факультету культури і мистецтв
Протокол № 1 від “20” вересня 2006 року
Голова комісії _____________доц. Г.Полякова
Пояснювальна записка
Мета курсу: оволодіння змістом етики та естетики в історичному аспекті розвитку суспільства, формування вмінь і навичок аналізу моральних ситуацій, мистецьких творів; забезпечення теоретичної бази для оволодіння фаховими дисциплінами культурологічної спрямованості.
Завдання курсу:
1. Формувати в студентів систему знань про етику та естетику як цілісні системи, про основні етичні та естетичні категорії, закони, функції, про процес засвоєння людством і кожною окремою особистістю морально-етичних цінностей.
2. Навчити розуміти і використовувати у майбутній педагогічній роботі основні теоретичні і практичні положення курсу.
3. Розвивати потребу у здобутті наукових знань про явища культурного життя, формувати моральну культуру особистості.
Програма курсу:
Тематичний план курсу “Етика. Естетика”
|
№ |
Тема заняття |
Кількість годин |
|
лекційних |
семінарських |
|
1. |
Предмет, завдання й функції етики як науки |
2 |
|
|
2. |
Моральна свідомість особистості |
2 |
|
|
3. |
Моральні цінності особистості |
|
2 |
|
4. |
Моральний вибір та відповідальність особистості |
2 |
|
|
5. |
Моральна культура спілкування й етикет |
|
2 |
|
6. |
Моральна культура особистості та шляхи її формування |
2 |
|
|
7. |
Професійна етика педагога |
|
2 |
|
8. |
Предмет і завдання естетики |
2 |
|
|
9. |
Естетична діяльність та її форми |
2 |
2 |
|
10. |
Структура естетичної свідомості |
2 |
2 |
|
11. |
Основні естетичні категорії |
2 |
4 |
|
12. |
Соціальні функції мистецтва |
2 |
2 |
|
13. |
Мистецтво як форма відтворення дійсності |
2 |
2 |
|
14. |
Типологія історичного розвитку мистецтва |
2 |
2 |
|
15. |
Естетична культура та шляхи її формування |
2 |
2 |
|
16. |
Створення власного іміджу |
2 |
2 |
|
|
ВСЬОГО: |
26 |
24 |
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ № 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕТИКИ ЯК НАУКИ
Лекційний модуль:
1. Тема. Предмет, завдання й функції етики як науки
Тема охоплює специфіку й основний зміст етики, розкриває зміст основних термінів та понять цієї науки. В ній йдеться про функціонування моралі й окремо робиться акцент на головних функціях: пізнавальній, регулятивній, світоглядній, оцінювальній, виховній.
1. Етика як філософська наука про мораль.
2. Взаємозв'язок етики з іншими науками, що вивчають мораль.
3. Основні завдання етики в сучасних умовах.
4. Головні соціальні функції моралі.
Ключові слова: Етика, мораль, моральність форми моралі, мета етики, структура етики, завдання етики, функції моралі.
Література:
1. Гусейнов А.А., Апресян Г.Г. Этика: Учебник.— М.: Гардарика, 1998.— 472 с.
2. Зеленкова И.А. Основы этики: Учебное пособие.— Мн.: Тетра Система, 1998.— 496 с.
3. Малахов В.А. Етика: Курс лекції: Навчальний посібник.— К.: Либідь, 2002.— 384 с.
4. Словарь по этике /Под ред. А.А.Гучейнова и И.С.Кона.— М.: Политиздат, 1989.— 300 с.
5. Эфроимсон В.П.Генетика этики и эстетики.— Спб.: Талисман, 1995.— 288 с.
2. Тема. Моральна свідомість особистості
Моральні свідомість як важлива складова моралі є своєрідним сплав почуттів, уявлень, переконань, норм, принципів, ідеалів, оціночних суджень, у яких виражається її духовна сторона. Моральна свідомість орієнтує, оцінює, регулює поведінку особистості, є складовою соціального механізму та однією з форм суспільної свідомості, що виконує своє призначення через вироблення духовних цінностей, які складають ідеальну модель належної поведінки і стосунків.
1. Структура моральної свідомості.
2. Добро і зло як поняття моральної свідомості етики.
3. Справедливість, обов'язок і відповідальність.
4. Сенс життя і щастя.
5. Совість, гідність і честь.
Ключові слова: моральна свідомість, рівні моральної свідомості, суспільна моральна свідомість, моральна норма, моральний п принцип, ціннісна орієнтація, типи цінностей, моральний ідеал, добро, зло, справедливість, обов'язок, відповідальність, сенс життя, щастя, совість, гідність, честь, репутація.
Література:
1. Волченко Л.Б. Добро и зло как эстетические категории.— М.: Знание, 1975.— 64 с.
2. Согомонов Ю.В. Смысл жизни, идеал счастья //марксистская этика: Учебное пособие для вузов /А.И.Титаренко, А.А.Гусейнов, В.И.Бакштановский и др.; Общ. ред. А.И. Титаренко.— М.: Политиздат, 1980.
3. Татаркевич В. Счастье и совершенство человека /Сост. и пер. с польс. Л.В.Коноваловой. Предисл. и общ. ред. Л.М.Архангельского.— М.: Прогресс, 1981.— 368 с.
3. Тема. Моральний вибір та відповідальність особистості
Уявлення, цінності й настанови, що становлять зміст моральної свідомості, знаходять своє безпосереднє продовження у діяльності людини, її поведінці та вчинках. Саме з конкретних справ, реальної поведінки ми дізнаємося про вибір людини, про справжню вартість її поглядів та ідей. Людина самостійно приймає рішення, обирає засоби діяльності, а також відповідає за її результати.
- Цінності й ціннісні орієнтації в системі людської діяльності.
- Проблема морального вибору й свободи особистості.
- Моральний конфлікт і оптимальні шляхи його розв'язання.
- Моральна відповідальність.
Ключові слова: моральний вибір, цінність, ціннісні орієнтації, моральна свобода, моральна необхідність, моральний конфлікт, зовнішні й внутрішні конфлікти, відповідальність, форми відповідальності.
Література:
1. Елканов С.Б. Ответственность как качество личности у подростка //К проблеме управления обучением и воспитанием.— М., 1970.— С.46-53.
2. Зосимовский А.В. Критерии нравственной воспитанности //Педагогика.— 1992.— № 11-12.— С.22-26.
3. Колесов Д.В. Воля и нравственность //Советская педагогика.— 1990.— №4.— С.63-84.
4. Оржеховська В.М. Формування соціальної відповідальності ученів у сучасній школі //Педагогіка і психологія.— 1996.— №4.— С.25-32.
5. Пеньков Е.М. Социальные нормы – регуляторы поведения личности.— М.: Изд-во Москов. ун-та, 1972.— 112 с.
6. Сухомлинський В.О. Праця і моральне виховання.— К.: Рад. Школа, 1973.— 288 с.
4. Тема. Моральна культура особистості та шляхи її формування.
Моральна культура суспільства, спільноти, особистості — інтегральний наслідок розвитку людства. Вона характеризується як рівнем засвоєння моральних і правових цінностей суспільства, так і причетністю суб'єкта до їх створення і збереження.
1. Поняття моральної культури.
2. Зміст і структура моральної культури особистості.
3. Формування особистості та її культури.
Ключові слова: рівень розвитку моральності, моральна культура, моральна культура особистості, критерії моральної культури особистості, моральна свідомість, моральні почуття, моральна діяльність, моральні відносини, типи моральної культури, макросередовище, мікросередовище, соціалізація, самовиховання.
Література:
1. Комарова А.И. Комплексный и системный подходы к анализу духовной культуры как общественного явления // Эстетическая культура личности.— К.: Вища школа, 1988.— С.12-18.
Практичний модуль:
1. Тема. Моральні цінності особистості (тренінг)
1. Товариськість.
2. Дружба.
3. Любов.
4. Сім'я і шлюб.
Література:
1. Бакштановский В.И. Моральный выбор личности: альтернативы и решения.— М.: Политиздат, 1983.— 224 с.
2. Рюриков Ю. Самое утреннее из чувств: Культура любви.— К., 1985.— 136 с.
2. Тема. Моральна культура спілкування й етикет.
1. Сутність спілкування, його мета і моральний сенс.
2. Основні типи, принципи та суперечності спілкування.
3. Моральна культура спілкування, її зміст і вияви.
4. Етикет як морально-естетична культура спілкування.
Література:
1. Владимирская А.О. Бизнес-леди, или как преуспеть среди мужчин.— К.: Libra, 1973.— 200 с.
2. Как правильно себя вести (Правила хорошего тона).— Рига, 1990.— 19 с.
3. Феофимов Л.Г. Умеете ли себя вести?.— К., 1990.— 48 с.
3. Тема. Професійна етика педагога
1. Умови виникнення й призначення професійної етики.
2. Види професійної етики та їх гуманістична спрямованість.
3. Роль і місце вчинку в моральній діяльності педагога.
4. Проблема співвідношення моральних цілей і засобів у педагогічній діяльності.
5. Мотив і результат моральної діяльності педагога.
Література:
1. Васянович Г.П. Морально-правова відповідальність педагога (теоретико-методологічний аспект): Монографія.— Львів: Львів. держ. фінансово-економіч. ін-т., 2002.— 232 с.
2. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реаліїї: Наук.-метод. посібник.— К.— МАУП, 2000.— 312 с.
3. Калинская М.В. Педагогический диалог в деятельности современного учителя.— М.: Смысл, 2003.— 284 с.
Самостійний модуль:
1. Тема. Етапи історичного розвитку етичної думки
Становлення й розвиток етичної думки — тривалий процес, витоки якого можна знайти вже на ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли уявлення про мораль ставали основою для виникнення загальних теоретичних висновків. Умови розвитку етичної думки були неоднаковими.
Ключові слова: даосизм, конфуціанство, джайнізм, буддизм, іудаїзм, натурфілософія, елєатство, софізм, неоплатонізм, епікуреїзм, стоїцизм, принципи християнської етики гуманізм, маківеалізм, марксистсько-ленінська етика, екзистенціалізм, прагматизм, суб'єктивно-ідеалістична теорія моралі, неотомізм, неопротестантизм, психоаналіз, релігійно-філософська етика.
Література:
1. Ващенко Г. Виховний ідеал — Полтава: Полтавський вісник, 1994.— 191 с.
2. Иванов В.Г.. история этики древнего мира.— Спб., 1997.— 256 с.
3. Касянович Г.П. Педагогічна етика: Навально-методичний посібник.— Львів: “Норма”, 2005.— С.188-198.
4. Лук М. Етичні ідеї в філософії України другої половчини ХІХ — початку ХХ століття.— К., 1993.— 150 с.
5. Малахов В. Етика. Курс лекцій: Навчальний посібник.— К., 1996.— 304 с.
2. Тема. Походження й історичні типи моралі
Різні регіональні культури, проходячи кілька стадій у своєму розвиткові, набувають яскраво виражених рис, які визначають людську мораль. Відтак мораль історична, тому важливо з'ясувати принципові тенденції, які розвивалися протягом довгої еволюції людства й спричинили виникнення моралі.
Ключові слова: передумови виникнення моралі, типологія моралі, родоплемінна мораль, мораль Давнього Сходу, мораль і звичаї античності, станово-корпоративна мораль Середньовіччя, мораль сучасного цивілізованого суспільства.
Література:
1. Ващенко Г. Виховний ідеал — Полтава: Полтавський вісник, 1994.— 191 с.
2. Иванов В.Г.. история этики древнего мира.— Спб., 1997.— 256 с.
3. Касянович Г.П. Педагогічна етика: Навально-методичний посібник.— Львів: “Норма”, 2005.— С.188-198.
4. Лук М. Етичні ідеї в філософії України другої половчини ХІХ — початку ХХ століття.— К., 1993.— 150 с.
5. Малахов В. Етика. Курс лекцій: Навчальний посібник.— К., 1996.— 304 с.
3. Тема. Сутність та специфіка моралі
Моральна сфера людського життя складна, тому залежно від розуміння місця, значення моралі в житті суспільства і людини вона інтерпретується як: сукупність правил для регулювання людської поведінки; особлива сфера ціннісного буття людини; засіб з'ясування сенсу існування і сфери самореалізації; форма духовного опанування світу або форма суспільної свідомості чи духовного життя суспільства; форма самосвідомості людини.
Ключові слова: релігійні концепції, соціально-історичний підхід щодо виникнення моралі, натуралістична етика, звичай, право, імперативність, нормативність, оцінювальність, моральна діяльність.
Література:
1. Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава: Полтавський вісник, 1994. — 191 с.
2. Вильке У. Общая структура нравственности в развитии общества // Методологические проблемы исследования социалистической морали и нравственного воспитания / под ред. Г.С.Прокопенко.— М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. — С. 92-107.
3. Иванов В.Г.. история этики древнего мира. — Спб., 1997. — 256 с.
4. Касянович Г.П. Педагогічна етика: Навально-методичний посібник. — Львів: “Норма”, 2005.— С.188-198.
5. Лук М. Етичні ідеї в філософії України другої половчини ХІХ — початку ХХ століття. — К., 1993. — 150 с.
6. Малахов В. Етика. Курс лекцій: Навчальний посібник. — К., 1996. — 304 с.
4. Тема. Мораль і глобальні проблеми цивілізації.
Настав час, коли слід людству замислитися над широкомасштабними наслідками своїх дій, взяти до уваги згубність їх для сучасності й майбутнього, подолати егоїзм та розбіжності, об'єднати зусилля задля збереження цивілізації та життя взагалі.
Глобальними ці проблеми можна вважати не лише через їх важливість для всього людства. Велике значення для кожної окремої людини надає їм надзвичайної складності, неоднозначності в оцінці, у теоретичних і практичних шляхах рішення. Саме в цьому виразніше виявляється їх переважно моральний сенс, що відповідає сучасній цивілізації, культурі у цілому.
Ключові слова: екологічні проблеми, здоров'я людини, здоровий спосіб життя, ресурси, взаємодія культур.
Література:
1. Айзерман Л. Гуманизм против технократизма // Народное образование. – 1989. – № 7. – С. 76–82.
2. Кауфман Х.Р. Тактика успеха в бизнесе и науке: творчество, деньги, слава / Пер. с англ. – М.: Интеллект, 1993. – 157 с.
3. Нэсбитт Д., Эбирдин П. Что нас ждет в 90–е годы. Мегатенденции: Год 2000. Десять новых направлений на 90–е годы / Пер. с англ. – М.: Республика, 1992. – 415 с.
4. Фомішин С.В. Вищі менеджери в системі капіталістичного виробництва: цілі та мотиви діяльності // Питання політ. економії. – К., 1991. – Вип. 211. – С. 74–77.
5. Тема. Мораль та інші форми суспільного життя.
Соціальне буття моралі характеризується її проникненням в усі сфери життєдіяльності людей. Моральні цінності постають своєрідним мірилом людських стосунків у будь-якій соціально значущій діяльності. В економіці, політиці, правовій сфері, у релігійній та художній галузях культури застосовуються поняття відповідальності, свободи, справедливості, обов'язково виникають ідеї та образи добра і зла. Засади людськості, таці як гідність, честь, свобода думки і життєвого вибору, є чинниками сенсу життя людини.
Ключові слова: економіка, економічні відносини, політична поведінка, релігія, релігійні норми, мистецтво, екологічний і гносеологічний методи пізнання дійсності, функції художньої діяльності: пізнавальна, перетворююча, ціннісно-орієнтаційна, комунікативна.
Література:
1. Айзерман Л. Гуманизм против технократизма //Народное образование.— 1989.— №7.— С.76-82.
2. Кауфман Х.Р. Тактика успеха в бизнесе и науке: творчество, деньги, слава /Пер. с англ.— М.: Интеллект, 1993.— 157 с.
3. Нэсбитт Д., Эпирдин П. Что нас ждет в 90-е годы. Мегатенденции: Год 2000. Десять новых направлений на 90-е годы /Пер. с англ.— М.: Республика, 1992.— 415 с.
6. Тема. Моральне виховання й самовдосконалення особистості.
Педагогічна діяльність є невід'ємною складовою освітнього простору, і від якості її здійснення безпосередньо залежить, наскільки освіта сприяє розвитку особистості учня в цілому й моральному розвитку зокрема.
Професійно-педагогічна діяльність, як і будь-яка інша діяльність, містить у собі мету, об'єкт, суб'єкт, результат і сам процес діяльності. Педагогічна діяльність у моральному вимірі культурно й соціально детермінована, проте свого справжнього вияву вона досягає на рівні суб'єктності, де важливе місце належить вчинку.
Ключові слова: моральне виховання, моральний розвиток, педагогічна діяльність, вчинок, самовиховання, самовдосконалення.
Література:
1. Красовиць кий М. Сучасний підхід до управління виховним процесом у школі // Рідна школа. — 1996. — № 3. — С. 260-280.
2. Маноха І.П. Вчинків смисл психологічних феноменів: Феномени мотиваційні // Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. — К.: Либідь, 1997. — С. 231-298.
3. Підготовка майбутнього вчителя до морального виховання учнів: Навчальний посібник / Авт.: В.К. Демиденко (керівник) та ін. — К.: ІЗМН, 1996. — 204 с.
4. Штольц Х., Рудольф Р. Как воспитывать нравственное поведение?: Кн. Для учителя / Пер. с нем. — М.: Просвещение, 1986. — 92 с.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ № 2
ТЕОЕРТИЧНІ ОСНОВИ ЕСТЕТИКИ
Лекційний модуль:
1. Тема. Предмет і завдання естетики.
Естетика — наука про чуттєве — емоційне сприйняття дійсності, про діяльність, в основі якої лежить уявлення про красу та її результати, зокрема мистецтво. Естетика — філософська наука, яка тісно пов'язана з гуманітарними науками, має зв'язок з економічними та технічними науками, виступає теоретичною основою для мистецьких наук: історії та теорії мистецтва, технічної естетики, естетики побуту та поведінки. Естетика — це цілісна система знання, Яка має свої категорії, поняття і закони, вона відіграє значну роль у житті людини та суспільства.
1. Предмет естетики.
2. Естетика як самостійна наука та в системі наук.
3. Структура естетичного знання.
Ключові слова: естетика, естетичне, естетичні закони, естетичні категорії, естетичні поняття, художнє.
Література:
1. Земнов Л.А., Куликов Г.И. Методологические проблемы эстетики.— М., 1982.
2. Левчук Л.Т. та ін. Естетика: Підручник /За заг. ред. Л.Т.Левчука.— К., 2000.
2. Тема. Естетична діяльність і її форми.
Естетична діяльність пов'язана як з творчою діяльністю людини, так виступає і необхідним аспектом суспільної практики, на підвалинах якої розвиваються естетичне виробництво й споживання. Найвище втілення естетична діяльність отримує в художній діяльності.
Естетична діяльність є суспільною діяльністю в її загальнолюдському вимірі, пов'язаному з перетворенням дійсності за законами краси, внаслідок чого розвиваються якості й здібності особистості, що мають загальнокультурне значення.
1. Специфіка естетичної діяльності.
2. Людина й суспільні відносини як об'єкти естетичної діяльності.
3. Природа в структурі естетичної діяльності.
4. Естетична діяльність і мистецтво.
Ключові слова: естетична діяльність, естетична потреба, естетична свідомість, естетична цінність, естетичне почуття, суспільна практика, творча діяльність, художня діяльність, художня творчість.
Література:
1. Аронов В.Р. Дизайн и искусство. Сер. «Эстетика». — М., 1984. — № 2.
2. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. — М., 1986.
3. Даниленко В.Я. Основи дизайну. — К., 1996.
4. Канарский А.С. Диалектика эстетического процесса. Генезис чувственной культуры. — К., 1982.
5. Колесникова О.В., Межова Н.Г., Святош Л.М. Естетична діяльність та сфери її виявлення. — X., 1994.
6. Миропольская Н.Е. Эстетическое воспитание в школе. – К., 1987. – 124 с.
7. Моляко В.А.Творческая одарённость и воспитание творческой личности. – К.: Знание, 1991. – 20 с.
8. Москвичева Л.Н. Эстетическое развитие личности и ее творческий потенциал. — М., 1985.
9. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: Навч. посібник. – К.: ІСДОУ, 1994. – 112 с.
10. Шпара П.Е. Технічна естетика та основи художнього конструювання. — К, 1984.
11. Яковлев Е.Г. Кинофильм и видеоклип: эстетическая оппозиция // Вестн. Моск. ун-та. Сер. «Философия». — 1998. — № 4.
4. Тема. Структура естетичної свідомості.
Специфіка естетичної свідомості визначається її предметом, художньо-образним способом відображення дійсності й функціями. Це відображення здійснюється на буденно-психологічному та духовно-теоретичному рівнях. В основі естетичного ставлення людини до світу, її естетичної активності лежить соціально-культуротворча діяльність, яка не може обмежуватись сферою художньої творчості, а має поширюватися на всі сфери суспільного життя.
1. Специфіка й структура естетичної свідомості.
2. Естетичне почуття. Естетичний смак.
3. Естетичний ідеал.
Ключові слова: естетична свідомість, естетичне почуття, естетичний ідеал, естетичний смак.
Література:
1. Борев Ю.Б. Эстетика: В 2-х т.— Смоленск, 1997.
2. Выготский А.С. психология искусства.— М., 1987.
3. Выхлецов Т.П. Эстетика в системе философского знания.— Л., 1984.
4. Ильенков Э.В. Об эстетической природе фантазии //Вопр. Эстетики.— М., 1964. Вып. 6.— К., 1982.
5. Лунин И.П. Искусство как социальный феномен.— М., 1984.
6. Рытников А.А. Эстетическое сознание: сущность и специфика.— М., 1985.
7. Худушин Ф.С. Эстетический идеал.— М., 1985.
8. Яковлев Е.Г. Эстетический вкус как категория эстетики.— М., 1986.
5. Тема. Основні естетичні категорії.
Естетичне як специфічне почуттєве духовне ставлення людини до дійсності допомагає їх співвідносити з власними уявленнями про досконале, прекрасне й гармонійне, оцінювати форми різних проявів буття. Залежно від типу естетичних оцінок, що викликані цими явищами, відокремлюються основні форми, які в історії естетики отримали статус основних естетичних категорій: прекрасне і потворне, піднесене й низьке, трагічне і комічне тощо.
1. Універсальна категорія естетики — естетичне.
2. Прекрасне в природі, суспільстві й мистецтві.
3. Піднесене в дійсності й мистецтві.
4. Трагічне і комічне.
5. Взаємозв'язок естетичних категорій.
Ключові слова: піднесене естетичне відношення, естетична цінність, трагічне, комічне, низьке, потворне, прекрасне.
Література:
1. Любимова Т.А. Комическое, его виды и жанры.— М., 1980.
2. Эстетические категории и искусство.— Кишинев, 1989.
6. Тема. Соціальні функції мистецтва.
Мистецтво як форма культури є невід'ємною частиною життя людини і суспільства. Воно становить стрижень духовної культури, є колективною пам'яттю людства, яка здійснює зв'язок поколінь, різних народів, культур.
Мистецтво народжується в процесі свого соціального функціонування, зокрема: у процесі індивідуального сприйняття, в кожен новий період історії, з кожним етапом вдосконалення специфічної мови всередині виду мистецтва.
1. Природа соціальної функції мистецтва та її історична обумовленість.
2. Пізнавально-перетворююча функція мистецтва.
3. Функція мистецтва як реалізація художньо-творчих здібностей людини.
Ключові слова: природа мистецтва, художня норма, художнє спілкування/, художня творчість, художня цінність, художня культура, функції мистецтва.
Література:
1. Выготский Л.С. Психология искусства. — М., 1987.
2. Давыдов Ю.Н. Искусство как социологический феномен. — М., 1968.
3. Зысь А. Искусство и эстетика. — М., 1967.
4. Лунин И.П. Искусство как социальный феномен. — М, 1984.
5. Социальные функции искусства и его виды. — М, 1980.
6. Столобич А.Н. Красота. Добро. Истина: Очерк истории эстетической аксиологии. — М, 1994.
7. Филипьев Ю.А. Искусство в системе человеческих ценностей. — М., 1996.
Практичний модуль:
1. Тема. Естетична діяльність та її форми.
1. Специфіка естетичної діяльності.
2. Естетична й художня діяльність, їх співвідношення й особливості.
3. Творчий потенціал людської праці.
4. Поняття технічної естетики. Дизайн як проектна наука.
Література:
1. Аронов В.Г. Дизайн и искусство.— М., 1984.
2. Дизайн-освіта //Мистецтво та освіта.— 2000.— №3.— С. 2-18.
3. Колеснікова О.В., Межова Н.Г., Святош Л.М. Естетична діяльність та сфери її виявлення.— Х., 1994.
2. Тема. Структура естетичної свідомості.
1. Специфіка й структура естетичної свідомості.
2. Естетичне почуття.
3. Естетичний смак.
4. Естетичний ідеал.
Література:
1. Рытников А.А. Эстетическое сознание: сущность и специфика.— М., 1985.
2. Худушин Ф.С. Эстетический идеал.— М., 1985.
3. Яковлев Е.Г. Эстетический вкус как категория эстетики.— М., 1986.
4. Ятребова Н.А. Формирование эстетического идеала и искусство.— М., 1976.
3. Тема. Основні естетичні категорії.
1. Сутність і специфіка естетичного.
2. Категорії «гармонія» і «міра».
3. Категорії «прекрасне» і «потворне».
Література:
1. Гулыга А.В. Принципы эстетики. — М., 1987.
2. Любимова Т.Б. Комическое, его виды и жанры. — М., 1980.
3. Савилова Т.А. Эстетические категории. — К. — Одесса, 1977.
4. Эстетические категории и искусство. — Кишинёв, 1989.
4. Тема. Основні естетичні категорії.
1. Категорії «піднесене», «героїчне» і «низьке».
2. Категорії «трагічне» і «комічне».
Література:
1. Гулыга А.В. Принципы эстетики. — М., 1987.
2. Любимова Т.Б. Комическое, его виды и жанры. — М., 1980.
3. Савилова Т.А. Эстетические категории. — К. — Одесса, 1977.
4. Эстетические категории и искусство. — Кишинёв, 1989.
Самостійний модуль.
1. Тема. Генезис естетичної думки.
Розвиток європейської естетичної думки зумовив зміну історичного змісту основних естетичних категорій, що було органічно пов'язано зі світоглядом і духовними пошуками різних епох від первісної доби до сучасності.
Ключові слова: античність, бароко, гуманізм, калокагатія, катарсис, космос, міфологія, мімезис, поліфонія, поетика, синкретизм, художня форма.
Література:
1. Земнов Л.А., Куликов Г.И. Методологические проблемы эстетики.— М., 1982.
2. Левчук Л.Т. та ін. Естетика: Підручник /За заг. ред. Л.Т.Левчука.— К., 2000.
2. Тема. Становлення й розвиток естетичної думки в Україні.
Розвиток естетичної думки в Україні є невід'ємною частиною історії світової естетичної думки. ЇЇ витоки пов'язані з давньослов'янським пантеїзмом і міфологією, розкривають співвідношення почуттів, розуму, волі, душі і тіла. Якщо в XV-XVII ст. естетична думка має здебільшого релігійний характер, то у XVIII ст. — світський. Сьогодення вітчизняної естетичної думки характеризується кризою у свідомості, яка виникає за умов вичерпаності онтологічної та гносеологічної культурної парадигми Нового часу.
Ключові слова: пантеїзм, реформація, символізм, онтологія, гносеологія.
Література:
1. Белый А. Символизм как миропонимание.— М., 1994.
2. Ушкалов Л.І. Світ українського бароко.— Х., 1995.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ № 3
ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ МИСТЕЦТВА
Лекційний модуль:
1. Тема. Мистецтво як форма відтворення дійсності.
Мистецтво відображає існуючу дійсність, моделює і створює нову за допомогою художнього образу. Навколишній світ відтворюється в художньому творі в усіх його елементах. Дійсність відображається в художньому творі за допомогою таких його компонентів, як сюжет, матеріал, композиція, зображувально-виражальні засоби. Цінність художнього твору залежить від того, наскільки високопрофесійно, високохудожньо створені всі його складові елементи, в тому числі й елементи змісту й форми.
1. Система і класифікація видів мистецтва.
2. Генезис і природа художнього образу.
3. Зміст і форма в мистецтві.
4. Синтез мистецтва.
Ключові слова: зображувально-виражальні засоби, зміст і форма в мистецтві, композиція твору, об'єктивне і суб'єктивне у творі, сюжет, художній образ, види мистецтва, синтез мистецтва, напрямок, індивідуальне й типове в художньому образі, умовність в мистецтві, художній символ.
Література:
1. Асмус В.Ф. Вопросы теории и истории эстетики. —• М., 1968.
2. Белый А. Символизм как миропонимание. — М., 1994.
3. Борев Ю.Б. Эстетика: В 2-х т. — Смоленск, 1997.
4. Быстрицкий Е.К. и др. Бытие человека в культуре (опыт онтологического подхода). — К., 1992.
5. Гриненко Г. Хрестоматия по истории мировой культуры. – М.: Юрайт.1998
6. История искусств: Учеб. пособие для учащ. худож. школ и училищ / Авт.-сост. А. Воротников, О. Горшковоз, О. Ёркина. - Мн.: Литература, 1998
7. Лунин И.П. Искусство как социальный феномен. — М, 1984.
8. Основи художньої культури: Ч. 1, 2: Теорія та історія світової та української художньої культури: Навч. посібник для вищ. навч. закладів / За ред. В. Лозового, А. Анучиної. – Х.: Основа, 1997.
2. Тема. Типологія історичного розвитку мистецтва.
Розвиток людства, зміни в суспільному житті призвели до змін і в галузі мистецтва. Кожна епоха народжувала своє мистецтво: первісне, стародавнього світу, античне, мистецтво середньовіччя, епохи Відродження, Нового часу, Просвітництва, індустріальної епохи тощо. З'являлися свої засоби створення художніх творів, митці об'єднувалися за художніми ознаками творчості. Естетична наука поєднала поняття, які допомагають зрозуміти художнє пізнання світу митцями та засоби створення художніх творів, зокрема метод, стиль, напрям.
1. Типологія художнього розвитку суспільства.
2. Характеристика загальних понять процесу художньої творчості.
3. Основні етапи еволюції мистецтва.
Ключові слова: бароко, готика, імпресіонізм, класицизм, модернізм, реалізм, романтизм, сентименталізм, стиль у мистецтві, художній метод, художній напрям, художня течія, художня творчість.
Література:
1. Асєєв Ю.С. Шедеври світової архітектури. – К.: Рад. школа, 1982. – 87 с.: іл.
2. Асмус В.Ф. Немецкая эстетика XVIII в. — М., 1962.
3. Белый А. Символизм как миропонимание. — М., 1994.
4. Бицилли П.М. Место Ренессанса в истории культуры. — СПб., 1996.
5. Бычков В.В. Малая история византийской эстетики. — К., 1991.
6. Ванслов В. В. Эстетика романтизма. — М., 1966.
7. Вермео А., Вермео О. Мэтры мирового сюрреализма. — СПб., 1996.
8. Зарубежная эстетика и теория литературы XIX—XX вв. — М., 1987.
9. Ильин И.П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. — М., 1996.
10. История искусств: Учеб. пособие для учащ. худож. школ и училищ / Авт.-сост. А. Воротников, О. Горшковоз, О. Ёркина. - Мн.: Литература, 1998
11. Козловский П. Культура постмодернизма: Общественно-культурные последствия технического развития. — М., 1997.
12. Личковая В. Авангард — постмодернізм — універсалізм: парадигми некласичної естетики // Філософська і соціологічна думка. — 1996. — №7—8.
13. Собудський М.А. Мовно-культурний простір західноєвропейського середньовіччя. — К, 1997.
14. Социальные функции искусства и его виды. — М, 1980.
15. Татаркебич В. Античная эстетика. — М, 1977.
16. Ушкалов Л. Світ українського бароко. — Харків, 1995.
17. Энциклопедия для детей и юношества: Т. 1. Всемирная история / Сост. С.Т. Исмаилова. – М.: Аванта +, 1996.
18. Эстетика Ренессанса / Под общей ред. В.П. Шестакова В 2-х т. — М, 1981.
3. Тема. Естетична культура та шляхи її формування.
Естетичний розвиток особистості, високий рівень її естетичної культури формує її здатність мислити не за однією чи декількома обмеженими мірками, а за міркою будь-якого виду, здатність розмовляти мовою предмета допомагає знайти співвідношення способу перетворення предмета з її власною мірою.
Естетична культура сприяє розвитку в особистості образного мислення, цілісності сприйняття конкретних образів, розвитку фантазії, здорового уявлення, інтуїції.
1. Особливості та зміст естетичної культури особистості.
2. Естетичне виховання, його специфіка, методи й засоби.
Ключові слова: естетична культура, естетичне виховання, самовиховання, естетичні почуття.
Література:
1. Алешина Л. О. О вежливости, о такте, о деликатности. — М., 1986.
2. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. — М., 1986.
3. Безруких М.М. Я и другие. Я или правила поведения для всех. — М., 1991.
4. Волченко А. На работе, в гостях, дома. — М., 1985. :
5. Калмычек Д. Вежливость на каждый день. — М., 1981.
6. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей. — М., 1989.
7. Леви В. Искусство быть собой. — М., 1991.
8. Проценко О.П. Етикет і ділові відносини. Конспект лекцій зі спецкурсу. — Харків, 1993.
9. Рогозин Д.П. Секреты общения. — М, 1991.
10. Смолка К. Правила хорошего тона. — М, 1980.
11. Томан Т. Мистецтво говорити. — К, 1986.
12. Шевцов Е.В. Эстетическое воспитание: пути и проблемы. — М., 1988.
13. Ягодинский В.Н. Как себя вести. — М, 1991.
4. Тема. Створення власного іміджу.
Естетична культура є засобом само створення людини, тобто себе в історії за законами гармонії та порядку. Мистецтво подобатися — це або таємниця, що дана природою, або ж уміння, що набувається наполегливою працею.
1. Я-концепція та імідж.
2. Моделі поведінки й власна елегантність манер.
3. Засоби красномовства.
4. Вміння обирати й носити одяг.
Ключові слова: імідж, шарм, зовнішність, колористика, кінетика (мова тіла), мода, майстерність спілкування.
Література:
1. Бернс Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание. — М., 1986.
2. Биркенбиль В. Язык интонации, мимики, жестов. — СПб., 1997.
3. Кох Э., Вагнер Г. Индивидуальность цвета. — М., 1995.
4. Крискунова И. Создай свій имидж. — СПб., 1997.
5. Спиллейн М. Создайте свій имидж. — М., 1996.
Практичний модуль:
1. Тема. Соціальні функції мистецтва.
2. Генезис і соціальна сутність мистецтва.
3. Мистецтво як складова духовного життя.
4. Основні соціальні функції мистецтва.
Література:
1. Выготский Л.С. Психология искусства. — М., 1987.
2. Давыдов Ю.Н. Искусство как социологический феномен. — М., 1968.
3. Зысь А. Искусство и эстетика. — М., 1967.
4. Лунин И.П. Искусство как социальный феномен. — М, 1984.
5. Социальные функции искусства и его виды. — М, 1980.
6. Столобич А.Н. Красота. Добро. Истина: Очерк истории эстетической аксиологии. — М, 1994.
7. Филипьев Ю.А. Искусство в системе человеческих ценностей. — М., 1996.
2. Тема. Мистецтво як форма відтворення дійсності
1. Система й класифікація видів мистецтва.
2. Художній образ.
3. Зміст і форма в мистецтві.
4. Синтез мистецтва — головний принцип сучасного мистецтва.
Література:
1. Асмус В.Ф. Вопросы теории и истории эстетики. —• М., 1968.
2. Асмус В.Ф. Вопросы теории и истории эстетики. —• М., 1968.
3. Белый А. Символизм как миропонимание. — М., 1994.
4. Борев Ю.Б. Эстетика: В 2-х т. — Смоленск, 1997.
5. Быстрицкий Е.К. и др. Бытие человека в культуре (опыт онтологического подхода). — К., 1992.
6. Гриненко Г. Хрестоматия по истории мировой культуры. – М.: Юрайт.1998
7. История искусств: Учеб. пособие для учащ. худож. школ и училищ / Авт.-сост. А. Воротников, О. Горшковоз, О. Ёркина. - Мн.: Литература, 1998
8. Лунин И.П. Искусство как социальный феномен. — М, 1984.
9. Основи художньої культури: Ч. 1, 2: Теорія та історія світової та української художньої культури: Навч. посібник для вищ. навч. закладів / За ред. В. Лозового, А. Анучиної. – Х.: Основа, 1997.
3. Тема. Типологія історичного розвитку мистецтва.
1. Історична типологія мистецтва.
2. Мистецтво доісторичної людини.
3. Мистецтво Стародавнього світу.
4. Мистецтво Середньовіччя.
5. Мистецтво Відродження.
6. Основні мистецькі напрями Нового часу.
7. Романтизм, реалізм, модернізм як художньо-мистецькі напрями.
Література:
1. Асєєв Ю.С. Шедеври світової архітектури. – К.: Рад. школа, 1982. – 87 с.: іл.
2. Асмус В.Ф. Немецкая эстетика XVIII в. — М., 1962.
3. Белый А. Символизм как миропонимание. — М., 1994.
4. Бицилли П.М. Место Ренессанса в истории культуры. — СПб., 1996.
5. Бычков В.В. Малая история византийской эстетики. — К., 1991.
6. Ванслов В. В. Эстетика романтизма. — М., 1966.
7. Вермео А., Вермео О. Мэтры мирового сюрреализма. — СПб., 1996.
8. Зарубежная эстетика и теория литературы XIX—XX вв. — М., 1987.
9. Ильин И.П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. — М., 1996.
10. История искусств: Учеб. пособие для учащ. худож. школ и училищ / Авт.-сост. А. Воротников, О. Горшковоз, О. Ёркина. - Мн.: Литература, 1998
11. Козловский П. Культура постмодернизма: Общественно-культурные последствия технического развития. — М., 1997.
12. Личковая В. Авангард — постмодернізм — універсалізм: парадигми некласичної естетики // Філософська і соціологічна думка. — 1996. — №7—8.
13. Собудський М.А. Мовно-культурний простір західноєвропейського середньовіччя. — К, 1997.
14. Социальные функции искусства и его виды. — М, 1980.
15. Татаркебич В. Античная эстетика. — М, 1977.
16. Ушкалов Л. Світ українського бароко. — Харків, 1995.
17. Энциклопедия для детей и юношества: Т. 1. Всемирная история / Сост. С.Т. Исмаилова. – М.: Аванта +, 1996.
18. Эстетика Ренессанса / Под общей ред. В.П. Шестакова В 2-х т. — М, 1981.
4. Тема. Естетична культура та шляхи її формування (тренінг).
1. Етикет та його головні правила.
2. Способи передачі вражень від сприймання мистецьких творів.
Література:
1. Алешина Л. О. О вежливости, о такте, о деликатности. — М., 1986.
2. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. — М., 1986.
3. Безруких М.М. Я и другие. Я или правила поведения для всех. — М., 1991.
4. Волченко А. На работе, в гостях, дома. — М., 1985. :
5. Калмычек Д. Вежливость на каждый день. — М., 1981.
6. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей. — М., 1989.
7. Леви В. Искусство быть собой. — М., 1991.
8. Миропольльская Н.Е. Эстетическое воспитане в школе. — К., 1987. 124 с.
9. Моляко В.А. Творческая одарённость и воспитане творческой личности. — К.: Знание, 1991. 20 с.
10. Проценко О.П. Етикет і ділові відносини. Конспект лекцій зі спецкурсу. — Харків, 1993.
11. Рогозин Д.П. Секреты общения. — М, 1991.
12. Смолка К. Правила хорошего тона. — М, 1980.
13. Томан Т. Мистецтво говорити. — К, 1986.
14. Шевцов Е.В. Эстетическое воспитание: пути и проблемы. — М., 1988.
15. Ягодинский В.Н. Как себя вести. — М, 1991.
5. Тема. Створення власного іміджу.
1. Створення Я-концепції.
2. Визначення власного типу за «порами року».
Література:
1. Бернс Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание. — М., 1986.
2. Биркенбиль В. Язык интонации, мимики, жестов. — СПб., 1997.
3. Кох Э., Вагнер Г. Индивидуальность цвета. — М., 1995.
4. Крискунова И. Создай свій имидж. — СПб., 1997.
5. Спиллейн М. Создайте свій имидж. — М., 1996.
Самостійний модуль.
1. Тема. Мистецтво в структурі людської життєдіяльності.
Мистецтво — складна, естетично перетворена знакова система. Наше завдання полягатиме в пізнанні, яким чином відбувається реалізація мистецтвом своїх потенційних можливостей, зумовлених багатогалузевою життєдіяльністю людини. Кінцевою метою художньо-продуктивного акту, яким завершується народження образу і твору мистецтва, є лише початок його саморуху в культурі і людському життєтворенні.
Ключові слова: свобода в мистецтві, детермінізм у мистецтві, полі функціональність, пізнавальна функція, евристична функція, гедоністична функція, естетична функція, катарсистична функція, релаксаційна функція, прогностична функція комунікативна функція, виховна функція, інтерпретаційне бачення.
Література:
1. Бердяев Н. Философия свободы. Смысл творчества. — М., 1989. — С. 437-438.
2. Гадамер Г. Актуальность прекрасного. — М., 1991. — С. 185-187.
2. Тема. Етнічне, національне, загальнолюдське у мистецтві.
Мистецтво як феномен людської свідомості єдине у своїй все загальності. Етнічне, національне, загальнолюдське становлять його сутнісну основу, відбивають історію та характер зв'язку спільності людей і типи їх художньої самосвідомості.
Ключові слова: етнос, фольклор, міфологія, національна специфіка мистецтва.
Література:
1. Каганець І. Структура національного характеру // Перехід — IV. — 1999. — № 2. — С. 101-108.
2. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: Ескіз української міфології. — К., 1992. — С. 14-16.
3. Тема. Естетика ХХ—ХХІ ст.: теоретичні пошуки і мистецька практика.
Естетика ХХ—ХХІ ст. — складне і суперечливе явище. Її розвиток має як самобутні риси, так і певні загальні ознаки, обумовлені поняттям сучасність.
Розглядаючи теоретико-методологічні пошуки в естетиці останнього століття, слід відмітити теоретичні узагальнення, ідеї, які мають не випадковий, а закономірний характер, на ідеї, сукупність яких є концептуальним надбанням естетичної науки ХХ—ХХІ ст.
Серед художніх напрямів, що склалися на початку ХХ ст. і мали значний вплив на подальший розвиток мистецтва, були фонізм, футуризм, кубізм. Вони представлені у живописі, скульптурі, поезії, музиці країн Європи й зокрема України.
Ключові слова: естетика позитивізму, психоаналітична естетика, естетика інтуїтивізму, феноменологічна естетика, структуралістська естетика, неотомістська естетика, абстракціонізм, експресіонізм, сюрреалізм, фонізм, футуризм, кубізм.
Література:
1. Грякалов А.А. Структурализм в эстетике. — Л., 1989. — С. 13.
2. Естетика: Підручник / за заг. ред. Л.Т. Левчука. — К.: Вища школа, 1997. — 339 с.
4. Тема. Естетичний потенціал художньої творчості.
Художня творчість, будучи за своєю сутністю культурно-історичним явищем, має психологічний аспект — особовий і процесуальний. У загальнотеоретичному плані творчість інтерпретується як цілеспрямована діяльність, що породжує щось якісно нове, яке ніколи раніше не існувало, як в матеріальному, так і в духовному світі.
Ключові слова: художня творчість, калокагатія, катарсис, емпатія, задатки, здібності, обдарованість, талановитість, геніальність, фантазія.
Література:
1. Грякалов А.А. Структурализм в эстетике. — Л., 1989. — С. 13.
2. Естетика: Підручник / за заг. ред. Л.Т. Левчука. — К.: Вища школа, 1997. — 339 с.
КОНТРОЛЬНА ТЕКА
1. Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві.
2. Абстракціонізм.
3. Актуальні проблеми етики та їх значення для розв'язання загальнолюдських проблем.
4. Головні правила етикету.
5. Дружба. Товариськість.
6. Економіка, політика й моральність цивілізованого суспільства.
7. Експресіонізм.
8. Естетика в структурі міжпредметних зв'язків.
9. Естетика як самостійна наука.
10. Естетична діяльність і мистецтво.
11. Естетична і художня діяльність, їх співвідношення й особливості.
12. Естетичне виховання та його специфіка.
13. Естетичне почуття.
14. Естетичний ідеал.
15. Естетичний смак.
16. Естетичні погляди й теорії.
17. Етика як філософська теорія моральності.
18. Етикет у навчальному закладі та на службі.
19. Зміст і форма в мистецтві.
20. Значення дослідження процесу походження й розвитку моралі для духовно-морального самовизначення людини.
21. Історична типологія мистецтва.
22. Категорії „гармонія” і „міра”.
23. Категорії „піднесене”, „героїчне” і „низьке”.
24. Категорії „прекрасне” і „потворне”.
25. Категорії „трагічне” і „комічне”.
26. Категорія „естетичне”.
27. Культура взаємовідносин.
28. Культура поведінки та етикет.
29. Любов.
30. Людина й суспільні відносини як об'єкти естетичної діяльності.
31. Медична етика.
32. Методи й засоби естетичного виховання.
33. Мистецтво Відродження.
34. Мистецтво доісторичної людини.
35. Мистецтво Середньовіччя.
36. Мистецтво Стародавнього світу.
37. Мораль і глобальні проблеми сучасності.
38. Мораль і етнічна культура.
39. Морально-ціннісні орієнтації особистості.
40. Основні мистецькі напрями Нового часу.
41. Особливості та зміст естетичної культури особистості.
42. Педагогічна етика.
43. Періодизація історії етики.
44. Пізнавально-перетворююча функція мистецтва.
45. Поняття „художня творчість”.
46. Поняття технічної естетики. Дизайн як проектна культура.
47. Правова етика.
48. Предмет естетики.
49. Предмет етики й особливості етичних знань.
50. Предмет мистецтва.
51. Принципи й методи морального виховання.
52. Природа в структурі естетичної діяльності.
53. Природа соціальної функції мистецтва та її історична обумовленість.
54. Проблема людини в етичних дослідженнях.
55. Проблеми морального виховання в історії філософської думки.
56. Проблеми морального виховання й самовиховання в педагогічній спадщині Відродження й Просвітництва.
57. Романтизм, реалізм, модернізм як художньо-мистецькі напрями.
58. Сенс життя. Щастя.
59. Синтез мистецтва — головний принцип сучасного мистецтва.
60. Система й класифікація видів мистецтва.
61. Сім'я і шлюб.
62. Соціально значущі норми професійних ділових відносин.
63. Специфіка естетичної діяльності.
64. Специфіка й структура естетичної свідомості.
65. Специфіка творчого процесу в мистецтві.
66. Становлення й розвиток художніх здібностей людини.
67. Структура моралі.
68. Сутність моралі.
69. Сюрреалізм.
70. Творчий потенціал людської праці.
71. Теоретико-методологічне обґрунтування естетичних концепцій ХХ ст.
72. Типологізація етичної думки.
73. Функції моралі.
74. Функція мистецтва як реалізація художньо-творчих здібностей людини.
75. Художній образ.